-
1/30/2022
-
907
-
8
Продовжуємо Вам розповідати про історію Іршави та її околиць.
Сьогодні розповімо як жилось єврейській громаді в нашому місті.
ДОВОЄНА ІРШАВА
Коли була створена єврейська громада Іршави, невідомо. Найстаріша надгробна плита єврейського цвинтаря датується кінця 19 століття.
Іршава була відома серед єврейських громад переважно завдяки своїй єшиві, заснованій рабином Йоелем Тейтельбаумом, який прибув до міста із Сатмару ( нині м.Сату-Маре, Румунія) перед Першою світовою війною. Після війни до нього в Іршаву приїхало багато євреїв, а серед його учнів були також рабини та керівники громади.
Євреї Підкарпатського регіону були одними з найбідніших у Європі, багато з них проживали в сільській місцевості та працювали в сільському господарстві. Єврейські сім’ї заробляли на життя торгівлею та ремеслом. Вони працювали переважно як торговці та ремісники, зокрема як теслі, ковалі, кравці, шевці та малярі.
На початку ХХ століття було збудовано два лісопильні заводи, щоб створити місцеву меблеву промисловість, а також хімічну фабрику по дереву, спирту, ацетону та клею, на якій працювали євреї.
Іршавські євреї жили біля головної дороги, яка перетинала місто. На ідиш її називали «єврейською дорогою». Більшість євреїв мали власні будинки з квітковим садом попереду і городом і фруктовими деревами позаду. У центральній синагозі відбувалися щоденні молебні. У шабат і релігійні свята вся громада відвідувала богослужіння. Один із входів до синагоги був через поля.
У 1941 році в Іршаві проживало 1393 єврея. Більшість його громадян були русинами. Їхня мова була русинською, але розмовляли також угорською, російською та чеською. Більшість євреїв розмовляли між собою на ідиш.
ОКУПАЦІЯ
Після Мюнхенської угоди 1938 року Чехословаччина була розділена, а Іршава та околиці були анексовані Угорщиною. Місто стало відоме угорською як Ілошва (Ilosva).
У березні 1939 року угорці окупували регіон і ввели закони, які обмежували доступ євреїв до освіти, торгівлі та професій. Багато євреїв зазнали переслідувань і витіснені зі своїх занять. Єврейські підприємства були захоплені угорцями, але багато з них залишилися закритими.
У 1940 році 150 євреїв з Іршави були призвані в батальйони примусової праці, а інших призвали на службу на Східний фронт, де більшість загинула.
У серпні 1941 р. низку єврейських сімей, які не змогли підтвердити своє угорське громадянство, було вислано до Кам’янця-Подільського на окуповану нацистами українську територію, де вони були вбиті. Декільком єврейським родинам Іршиви вдалося отримати підроблені документи за допомогою шкільного чиновника і таким чином уникнути відрахування.
ДЕПОРТАЦІЯ
У березні 1944 року нацисти окупували Угорщину і встановили маріонетковий уряд. Цей уряд брав участь у Голокості.
На початку квітня того ж року всім євреям в Угорщині було наказано носити жовтий значок на одязі.
У квітні 1944 року, відразу після Пасхи, євреїв Іршави загнали в гетто з євреями з навколишніх місцевостей. Місцева угорська поліція вилучила всі коштовності та годинники.
22 травня 1944 року гетто було спустошено, а всі його жителі були депортовані до концентраційного табору Аушвіц-Біркенау в окупованій Польщі.
Коли потяги прибули до Біркенау, вибір був зроблений на рампі. Це давало здоровим молодим чоловікам і жінкам шанс на виживання, оскільки їх часто відбирали для рабської праці. Той факт, що вони прибули за шість місяців до звільнення табору, збільшив їхні шанси вижити.
Під час Голокосту загинуло близько 85% євреїв Підкарпатської Русі. Близько 1900 євреїв з Іршави було вбито, більшість з них в Освенцимі. Серед них був також останній рабин Іршави, Моше Вірценбергер.
Кількість євреїв Іршави, які пережили війну, невідома.
ВИЗВОЛЕННЯ
Іршава була звільнена Червоною Армією восени 1944 року.
Після Другої світової війни Карпати були приєднані до Радянського Союзу в 1945 р. Ілошва увійшла до складу УРСР і отримала назву Іршава.
Після звільнення нацистських концтаборів у 1945 році до Іршави повернулася жменька вцілілих. Більшість тих, хто вижив, виявили, що їхній будинок заселений незнайомцями.
Більшість іршавських євреїв були або дуже релігійними, або сіоністами. У сталінізмі було неможливо дотримуватися релігійних обрядів, і сіоністська політика могла призвести до арешту. У результаті більшість тих, хто вижив, вирішили залишити Карпати та емігрували до Ізраїлю чи на Захід.
За матеріалами: 45aid.org
Головне фото: Роман Вишняк, Брід, 1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP