• 11:23 AM
  • четвер , 4-березня-2021

КАМ’ЯНКА: ВІД КАР’ЄРУ – ДО ГРИБНОГО ЦАРСТВА. ІСТОРІЯ ОДНОГО ПАГОРБА В ІМСТИЧЕВІ

  • 2/14/2021
  • Перегляди 279
  • Коментарі 2

Серед усіх численних імстичівських пагорбів, що починають своє зростання з Боржавської долини, найглибше в неї врізається Кам’янка. Більш як наполовину заросла молодим лісом, вона розділяє присілки Грабовиця та Левош, тому останній часто помилково називають частиною Лукова. А чому Кам’янка? Походження назви криється в сивій давнині, а останні свідчення зникли десь пів віку тому.

Заготовляли камінь і вимочували коноплі


Колись на північно-західній її частині була справжня скеля, яка поступово, внаслідок природних факторів, руйнувалася. Відколоті брили скочувалися аж на поле й бовваніли окремими фрагментами, як кладовище титанів. Вони зникли звідти на початку 1970-х, коли в Імстичові проводили меліоративні роботи. На найближчому до гори каналі й досі можна побачити залишки тих каменів.

Довгий час Кам’янка служила сільським кар’єром. Звідси побудовано багато фундаментів людських осель та господарських споруд. Останніми каменярами були Іван Добра (Муха) та Юрій Завадяк (Веронюк). Вони заготовляли тут камінь десь півтора десятка літ, повністю розкопали рештки давньої скелі. Згодом усе заросло грабами та буками, й тепер це – грибне місце в молодому лісі.

У післявоєнний час Кам’янка, особливо з північної сторони, була суцільним дубовим масивом, але коли настала ера колгоспів, там усе до останнього дерева вирубали на будівництво тваринницьких ферм. На частині ділянки посадили нові дуби, які тепер сягають 10 – 15 метрів у висоту, а більшість території заросла кущами. Згодом Іршавське ЛГ провело культурну санітарну рубку, і Кам’янка знову стала лісом – найближчим до людей, який служить своєрідним природним сільським парком. Влітку тут розслабляються цілими сім’ями. Залишається тільки подбати про культуру відпочивальників, бо вона, чесно кажучи, нижче плінтуса.

З обох боків гори є цінні джерела питної води, а з північного – унікальне болітце, в якому колись вимочували коноплі. Тут було декілька викопаних вручну басейнів, де і проходив процес. Вода тут із іржавим відтінком, що свідчить про її мінералізацію. Коноплі, як білі, так і зелені, після вимочування та просушування легко оброблялися на терлиці, коли йшов процес відділення волоконного пасма від соломи (дерті). Саме волокно, вимочене тут, ставало м’яким, пишним і легко прялося, а нитка виходила міцною й еластичною.


Трудяги з Кам’янки


Сонячний бік гори завжди був сприятливий для садівництва. Господарював тут Петро Ціцак – людина неординарна, чесна і справедлива. В його саду росли найкращі в селі персики й абрикоси, а ще – різних сортів яблуні, черешні, сливи, горіхи. Все це він ретельно доглядав, удобрював, обрізав. Крім того, займався розповсюдженням акації. Заготовляв стручки, вручну їх розщеплював, висівав у власних шкілках. Потім цей матеріал у нього забирала спеціальна лісова ланка колгоспу й засаджувала всі пустирі. Тепер в Імстичові акацієвих ділянок дуже багато, і всі вони – від Петра Юрійовича. Він був комуністом ще з чеського періоду, але справжнім, а не кар’єристом чи горлохватом. Коли за М. Хрущова колгоспникам почали призначати пенсії, попросив, щоб його пенсію віддали комусь іншому, хто цього потребує, бо сам може прогодуватися із власного господарства.

Запам’ятався людям ще один трудяга на Кам’янці – Петро Пельжарський. Інвалід із дитинства, в якого одна нога зовсім не працювала, взявся за велику, непосильну навіть для здорового чоловіка справу – вручну розкорчовувати зарості глоду, ожинника, граба. На звільненій території садив картоплю. Бульба давала там високий урожай, і він постійно розширював окультурену площу, довівши її майже до гектара. Колгосп посадив на ній сливовий сад.

Та найбільш грандіозним проєктом на Кам’янці став процес закладання виноградної плантації. Понад два гектари на південному схилі перекопали вручну лопатами (аршовами) на глибину 70 сантиметрів – як плантажний плуг. Виноград тут родив добірний, але посадка була щільною, проходи між рядами – вузькі, а кущі підв’язували до дерев’яних кілків. Із розвитком передових технологій цей виноградник визнали неперспективним, і він занепав. Згодом його викорчували й засадили сливами, але й ті проіснували недовго, заросли чагарниками, бо закінчилася колгоспна ера. Тепер там справжні джунглі, де спокійно почуваються тільки сови та лисиці.


Масштабний зсув і вовча різня


Старожили пам’ятають і про природний катаклізм, який стався на Кам’янці 60 із гаком років тому. Після того, як вирубали дубовий ліс, гора «облисіла». Дощового літа на її схилі від Левоша стався масштабний зсув із селевим потоком. Сліди цієї катастрофи можна побачити й нині.

Серед сумних подій у пам’яті залишилася ще одна. Якось коли вівці напередодні зими кошарували вже близько до села, на них напала зграя вовків. Проти цієї навали безсилими виявилися й вівчарі з собаками. Мекаючі-бекаючі розбили кошару та ринулися через присілок Дерен у Кам’янку. Тут хижаки і влаштували страшне побоїще: свійські тварини плуталися в кущах, а ті їх наздоганяли й безжально роздирали. Видовище було страшне й вельми печальне. Багато господарів під саму зиму втратили своїх уже кітних овечок. Той розбійний напад вовчої стаї на овець у селі став останнім. Мисливці зробили тоді кілька ефективних облав, і більшість сіроманців ліквідували.

На одному з виступів гори можна побачити кущики яфин, але вони безплідні. Видно, не та географічна висота. Влітку тут можна зустріти червонокнижну саламандру – велику чорну ящірку з жовтими кружечками. Колись їх було багато, а тепер вони – рідкість.

Кам’янка – улюблене місце грибників: легкодоступне, близько, а лісових делікатесів – удосталь. Тут вам і сироїжки (голубінки) всіх відтінків, і козарики та білі гриби, лисички, корчовані, навіть екзотичні королиці. Вони яскраво-помаранчевого кольору, тож дехто плутає їх із мухоморами й просто знищує. Цього не слід робити, бо то гриб їстівний і дуже смачний.

Колись Кам’янка служила пасовищем для худоби, бо на колгоспне поле виганяти її не дозволяли. Пастухи, переважно хлопці з Грабовиці, викопали під вершиною справжній бункер, накрили його хмизом і почувалися справжніми партизанами. Були серед них і перший льотчик із Імстичова Михайло Добра та його брат Павло – згодом інженер-хімік, профспілковий діяч обласного масштабу.

Вершина гори – вузьке плато завширшки 20 – 30 метрів. Колись його розорювали, садили різні культури. Тепер воно заросло й тільки вузька стежка веде вверх, де розташований високогірний присілок Дерен. По праву сторону внизу можна побачити покинуту стареньку хату. Про неї в людей недобрі спогади, бо тут жив один із ватажків банди мародерів у післявоєнний період П. Чонговай. Це місце вважається нечистим. Бандита застрелили в урочищі Вишній Смеречник, що на межі лісових масивів Лукова та Імстичова, у червні 1948 року.

Довгий час попід Кам’янку до Левоша вела тільки вузька стежка. Транспортом сюди можна було добратися лише взимку та в літню посуху. Дорогу проклали аж тоді, коли в Лукові на Боржаві завалився міст. Будівництво об’їзного шляху на Луково стало порятунком для мешканців Левоша. Тут навіть почали здійснювати заплановане будівництво школи-інтернату, котре «з успіхом» провалилося. Але місцевих найбільше турбує плачевний стан дороги. Новообраний голова Білківської ОТГ Василь Зейкан пообіцяв, що ремонт об’їзної на Луково буде пріоритетним у його діяльності.

Та все ж хочеться завершити розповідь на мажорній ноті, бо Кам’янка цього заслуговує. Гора-трудівниця, гора-годувальниця, улюблениця всього села радує своїх земляків зеленими шатами, смачною водою й приємним відпочинком. Тільки просить: «Любіть та оберігайте мене й ви!».


Краєвиди на село Білки з урочища Кам'янка


Краєвиди на село Білки та місто Іршава з урочища Кам'янка


Краєвиди на село В.Раковиць з урочища Кам'янка


Краєвиди на село Імстичево з урочища Кам'янка


Краєвиди на село Луково з урочища Кам'янка

Автор: Михайло ЦІЦАК, "Новини Закарпаття"

Фото: Володимир ХИЛА

Коментарі (2)
Міша з Києва
2/14/2021 9:38:25 PM  |  IP: 92.60.179.***
Файно дякую за цікаву історію і прекрасні пейзажі, від яких навіює приємні спогади ... Бажаю здоров'я місцевим журналістам !
Володимир з Левоша
2/14/2021 8:51:05 PM  |  IP: 94.153.13.***
Молодці,що не забуваєте рідний край.Файно Вам дякуємо.

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News