• 09:31
  • субота , 20-жовтня-2018

Кузня - музей

  • 28.05.2014
  • Перегляди 1628
  • Коментарі 0

Село Лисичово розташовано налівому березі річки Боржави, за 40 км від Іршави за 7 км від вузькоколійної залізничної станціїКушниця. Уперше Лисичово згадується у писемних джерелах XV ст. Широко знаним село стало у XIII  XIXст., коли в його околиці стали видобуватизалізну руду. Лисичово завжди славилося своєю кузнею – гаморою.

 

Це єдине місце в Європі, де діє водяна кузня — «Гамора».Незвичне для нашого слов’янського вуха слово «гамора» має германськепоходження. З німецької Hammer — це молот. На Закарпатті й досі кажуть навеликий молот або клепач — гамор. Аналогічні кузні діяли у Німеччині таСловаччині і, скоріш за все, були типовими для території Австро-Угорщини. Схожі«гамори» існують і нині, але виконують функцію хіба що музею. А ця, в Лисичеві,щодня працює для своїх односельчан уже понад 150 років, хоч і має на фасадітабличку «Пам’ятка ковальського виробництва XIX-XX ст. Охороняється законом.Пошкодження пам’ятки карається законом». Руйнувати Гамору ніхто і не збирається– вона, на жаль, розвалюється сама.

Із чотирьох молотів залишилисядва, та і з них у робочому стані лише один. Раніше у цеху працювало 24чоловіки, а тепер два пенсіонери-ентузіасти. Вони усіма силами прагнутьвідновити виробництво, залучити до роботи молодь.

 

Точної дати заснування кузні в Лисичеві не знають.Господиня «Гамори» Ольга Петровці розповідає, що раніше тут стояла паперовафабрика, або, як кажуть в Лисичеві, — папірня. Історичні джерела свідчать пророботу в 60-х роках XVIII століття потужного підприємства графа Телекі. Зокрема,документально зафіксовано, що у 1771 році тут було виготовлено 164 зв’язкипаперу різних сортів. Якраз тоді уперше й використали силу води, яка приводилав рух аж вісім валів.

 

На початку ХХ ст. працювало п’ять водяних коліс потужністювісім кінських сил кожне (зараз залишилося лише два). 15 ковалів безперестанкупрацювали у три зміни. У них було стільки ж помічників, а також інженер,управитель, обліковець і комірник. «Гамора» виробляла продукцію для мешканцівкраю та на експорт до Угорщини, Румунії, Югославії. Нині тут працює лише 4ковалі. Робота шкідлива, особливо для легенів, і молоді односельціне поспішають поповнювати лави учнів на «гамору»...

 

Робочий механізм кузні складається з осі молота, молота,дерев’яної балки (25 : 22 см),брусів кріплення осі молота, бічних опор молота (дерев’яні балки 48 : 33 см), підставки піднаковальню, стальної наковальні (рис. 79). Механізм регулювання складається зчотирьох палок, перша прикріплена у верхньому кінці водяного жолоба, від цієїпалки перпендикулярно йде привід до спеціально зробленого диска, який щільноприкриває отвір у днищі водяного жолоба. Майстер, якому необхідно привести урух молот, тягне донизу четверту палку і таким чином піднімає диск, через якийвода потрапляє на барабан, відтак він починає крутитись і приводить у рухмолот. У приміщенні було встановлено три механічних молоти, там же знаходятьсяі п’ять печей з цегли на глиняному розчині.

Історія «Гамори» відома нам, починаючи з 50-х років XIXстоліття, оскільки є тогочасні дані про виготовлення в кузні сільськогосподарськогореманенту. У той період майстрами там працювали словаки, які мали в Лисичевісвоє поселення. І діяла кузня на повну потужність до 1990-х років. У 1998 роціповінь цілком зруйнувала греблю і кузня «завмерла». Через три роки ще однаповінь довершила лиху справу... Але того ж року, одразу після повені, кузнювзяли в оренду Ольга та Віктор Петровці. Вони й почали відновлення «Гамори».Усе робили своїми силами і коштами. Збудували нову греблю, підбили всірозхитані кілки, капітально відремонтували зовні і всередині саму будівлю. І,що дуже важливо, при цьому вдалося зберегти первісний варіант механізмукузні...

 

Тепер «гамора» стала унікальним об'єктом. Маючи статусмузею і пам'ятки ковальського виробництва, вона водночас діє і як нормальнакузня, де виготовляються звичайний реманент для мешканців Лисичева тадовколишніх сіл: лопати, мотики, рогачки для винограду, аршови (заступи).Зрідка виготовляють підкови — на сувеніри для туристів. Як каже господар ВікторПетровці, на реманент їхнього виробництва завжди є «черга» бажаючих, адже такікуті інструменти надзвичайно якісні і довго служать. 


Євгенія Шутка

 

Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News