• 12:48 AM
  • вівторок , 2-червня-2020

Із села на Іршавщині – в начальники штабу ескадрильї винищувачів Чехословаччини

  • 5/20/2020
  • Перегляди 302
  • Коментарі 0

З циклу матеріалів про участь вихідців із Закарпаття у Другій світовій війні у складі корпусу Людвіка Свободи детальніше розповімо про офіцера-льотчика Миколу Гулянича (на фото), котрого раніше коротко згадували. За основу ми взяли фактаж зі статті М. Сірка, надрукованої 1988-го в чехословацькому журналі «Дружно вперед» №10. А принесли архівний часопис до редакції ужгородці Йосип Погоріляк та Ілля Гулянич.

Отже, народився М. Гулянич 1907-го в с. Заріччя на Іршавщині у сім’ї вчителя. В перші ж роки утворення ЧСР, до складу якої увійшов і наш край, батька Миколи перевели в Хуст на посаду шкільного інспектора. Саме в цьому місті хлопець здобув гімназійну освіту, а відтак, оскільки змалечку любив тварин, вступив у ветеринарну школу в Опаві. Однак на 7-му семестрі перервав навчання і став на кадрову військову службу в Кошице. Закінчивши тут школу для офіцерів запасу, перейшов до Ужгорода, до артилеристів. Далі вже аспірант Гулянич – у військовій академії в Границях, здобув звання поручика. Потрапив у артилерійський полк, а згодом – в авіаучилище. Після серйозних тренувань на землі і в повітрі на все життя пов’язав свою долю з військовими літаками.

Але настав бурхливий 1938-й, на Чехословацьку Республіку насувалася нацистська загроза. Надпоручика Гулянича переводять у Градець Кралове, до новоутвореної авіаполіції, – перевіряв чужі цивільні літаки та доглядав у Чехії міжнародний повітряний коридор. Та після ганебної вересневої мюнхенської угоди він, за наказом, зі своєю ескадрилією переходить у Чеські Будєйовіце, а по відібранні гітлерівцями Судет – до Праги.

Тут передає літаки новому командиру, а сам іде в розпорядження розвідувальної служби Міністерства національної оборони. Його (вже без літака) направляють до щойно утвореної Карпатської України, де мав слідкувати за політичною ситуацією, зокрема за діяльністю уряду Волошина. У трагічні березневі дні 1939-го, після загарбання хортистами Закарпаття, чехословацькі військові частини, а з ними й Микола Гулянич, перейшли на територію Словаччини, де йому дали можливість залишитись офіцером словацької армії. Згодом у Спиській Новій Весі стає членом спостережної ескадрильї та командиром гарнізону, а після недовгої служби в Трьох Дубах і П’єштянах знову повернувся сюди, отримавши звання капітана, потім – майора та очоливши цю ж ескадрилью. В 1943-му Гулянич опинився на східному фронті. Там він швидко встановив дружні контакти з місцевим населенням, а відтак йому заборонили літати та повернули до Словаччини.

У тамтешніх горах у 1944 році з’явилися радянські й словацькі партизани, котрим потрібна була допомога. Разом із поручиком Симком Микола Гулянич при першій же нагоді віддав їм чимало зброї. Тепер становище трагічно загострилось. У критичний момент він із іншим поручиком втік на КЛ-35 на схід, до Пряшева, на аеродром у Шебастовій, де його за домовленістю мав чекати майор Трнка. Але той зі словацькими льотчиками вже подався в СРСР…

Наближалася німецька колона, й у останню хвилину Гуляничу з ще одним військовим удалося вилетіти в напрямку Львова. Коли літак опинився по той бік лінії фронту, його оточили радянські винищувачі. Оскільки бензину не вистачало, мусив приземлитися на луці, не діставшись до міста. Обидва словацькі офіцери добралися до найближчого командного пункту, де пройшли інформативний допит. Микола розповів усе, що знав про підготовку Словацького національного повстання й ситуацію загалом. У Львові він опинився перед комісією, яка вирішила перевести його до складу Чехословацького армійського корпусу Людвіка Свободи, сформованого в СРСР. І саме тоді в Перемишлі почали організовувати Першу чехословацьку мішану авіадивізію, основою якої стала ескадрилья винищувачів штабс-капітана Файтла, а Миколу Гулянича призначили начальником штабу.

Йшли запеклі бої, словацькі повстанці потребували авіадопомоги. Перед світанком 17 вересня 1944-го винищувальний полк Файтла приземлився в Золні поблизу Трьох Дубів і вніс свою частку в притишення ходи та нищення гітлерівських частин, які посувалися до Банської Бистриці. Майор Гулянич командував численними атаками на ворожі позиції на Остравщині. Звідси вже була відкрита дорога й до Праги.

Нарешті кровопролиття закінчилося. В перші ж мирні дні Микола Гулянич із рештою льотчиків із Моравії відлетів до Праги, на Кбельський аєродром – той самий, який за 7 років до того після мюнхенської угоди мусив покинути. По війні наш земляк залишився в ЧССР, займав різні посади в авіачастинах, дослужився до звання полковника. Мав два Чехословацькі воєнні хрести-1939 і десяток інших нагород. Помер шанованою і авторитетною людиною…

Р. S. Насамкінець назвемо ще кілька закарпатців із корпусу Людвіка Свободи. Полковник Михайло Погоріляк із Широкого командував батальйоном зв’язку, брав участь у параді Перемоги в Празі. Михайло Курах із Воловеччини дослужився до капітана, пройшовши війну від Бузулука до столиці нинішньої Чехії, де й залишився працювати. Старший лейтенант із Ужгорода Петро Попович уже в мирні роки захистив кандидатську дисертацію, викладав на істфаці УжДУ, очолював обласне Товариство ветеранів, добився встановлення пам’ятника закарпатцям – воїнам корпусу генерала Свободи (навпроти готелю «Закарпаття»). Старший поручик Микулаш Буряк із мукачівського Страбичова був сапером при штабі Л. Свободи, по війні у Празі трудився в органах поліції. Майор Іван Гарагонич із Чинадійова – артилерист, командир взводу, пройшов бойовий шлях від Бузулука до Дуклі, останні 15 років перед виходом на пенсію був головою облспоживспілки. А ще – полковник Владислав Петрунь із Ужгорода. І це, звісно, далеко не повний список тих краян, котрі воювали на фронтах Другої світової війни.

Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News