• 5:33 AM
  • неділя , 23-лютого-2020

«ЩОБ ВИ ЖИЛИ НА ОДНУ МІНІМАЛЬНУ ЗАРПЛАТУ!»

  • 8/2/2019
  • Перегляди 631
  • Коментарі 0

Вже позаду президентські та парламентські вибори. Стало зрозуміло, що команда Володимира Зеленського отримала надвисокий і небачений з часу Незалежності для політиків рівень підтримки населення. Отже, як вже встигли заявити усі, кому не ліньки, що це великі можливості для реформ, але й така ж колосальна відповідальність. 

Та хотілося б звернути увагу на дещо інше. З вуст команди, що прийшла до влади, доводилося чути про боротьбу з корупцією. Мені чомусь уявляється, що цей процес потрібно в першу чергу почати із підвищення мінімальної заробітної плати. Нині вона становить 4173 гривні за місяць. Реально за ці гроші жити відповідний час, тобто купити хліба вдосталь, сплатити комунальні послуги, потратити на одяг, продукти харчування тощо? Чи можна при такій ситуації говорити, що ти можеш піти з подарунком на хрестини чи весілля, знаючи, скільки організаторів коштує лише саме місце у закладі. Вдасться за ці гроші лікуватися у разі потреби при нашій «безоплатній» медицині? Недарма наші прості громадяни неодноразово проклинали Верховну Раду України, бажаючи нардепам бодай місяць пожити на одну мінімальну зарплату. Хоча б тому, що люди ніяк не можуть зрозуміти, від чого влада відштовхується, коли встановлює розмір мінімальної зарплати. Виходило, що в нас керівники занадто пофігістичні або дуже романтичні й літають в небесах. Але з усього цього напрошується логічний висновок: як за такі гроші вижити? Вочевидь, тут два головні варіанти. Перший – шукати собі якийсь підзаробіток, що не завжди вдається. Інший – займатися на робочому місці корупцією. Звісно, підвищення розміру мінімальної зарплати – це не універсальні ліки від усіх бід, пов’язаних з корупцією, але досить суттєвий аргумент для подолання цього ганебного явища. Чи зробить якийсь прорив у цьому питанні команда Зе, як модно її зараз називати, стане зрозуміло вже скоро. Стовідсотково – прості українці на це чекають. Інакше знову як мінімум проклинатимуть: «Щоб ви жили на одну мінімальну зарплату!». 

Якщо вже торкнулися теми виборів, то хочеться сказати і про рівні можливості стати нардепом. Зокрема, в Конституції України йдеться про те, що народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п›яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. От це і начебто все. Але чомусь забули про фінансовий внесок. Щоб стати кандидатом у нардепи по одномандатному мажоритарному округу, доведеться внести заставу у розмірі 10 мінімальних зарплат, тобто до 42 тисяч гривень. З цього випливає, що конкретна особа, маючи всі законні підстави обиратися до парламенту, відповідну освіту, досвід роботи, авторитет, але чесно працюючи за мінімальну зарплату, туди просто не добереться через відсутність коштів. Їй гроші для застави потрібно або позичити (якщо не стане нардепом, то їх доведеться повертати із мінімальної зарплати), або вкрасти. Як не крути, а цікаві все-таки реалії…І яким чином тоді пройшло зараз до парламенту так багато безробітних?!  

Зверніть увагу на  визначення, що таке депутатська недоторканність. Це юридична гарантія, яка убезпечує депутатів від кримінального переслідування, арешту та притягнення до відповідальності на рівні зі звичайними громадянами. Головна мета – захист народних обранців від політичних переслідувань, охорона незалежності законодавчої гілки влади. Та, чесно кажучи, у статті 80 Конституції України, яка цю недоторканність регламентує, записані доволі абсурдні речі. Йдеться про те, що нардепи не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Але ж основна робота депутата – це прийняття законів шляхом голосування, за якими живе вся держава. Складається враження, що ми тоді маємо дотримуватися тих законів, за які депутатам, грубо кажучи,  пофіг, як голосувати…То чи треба після цього вносити зміни до Основного Закону України?!

Останні парламентські вибори засвідчили і те, що народними депутатами стали ті, хто кілька місяців до дня голосування попрацював, а до того й духу його на окрузі не було. З огляду на це, напевно, варто б прийняти закон, яким заборонити, до прикладу, протягом менше місяця до виборів роздавати кандидатами в нардепи подарунки, організовувати концерти, а за цей невеличкий період дозволити займатися суто донесенням своєї програми до виборця та інформування його про власні раніше здобуті успіхи, втілені в життя проекти. Здається, такий підхід поліпшив би передвиборчий процес. 

Словом, роботи непочатий край…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ


Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News