• 9:27 PM
  • п'ятниця , 20-вересня-2019

Петро Чорба: «Директор – це насамперед вчитель, який є формальним, але має стати ще й неформальним лідером»

  • 6/22/2019
  • Перегляди 1401
  • Коментарі 0

         Вінпрацює з дітьми на освітянській ниві далеко не один рік. Йому це до душі існаги. На початку 90-их років минулого століття розпочав свій трудовий шляхвчителем початкових класів у Білківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. 

Ця роботазаполонила його серце. Зрозумів, що це – покликання. Згодом закінчив УжНУ і узгаданій школі почав викладати історію. Знайшов порозуміння з колегами,завоював авторитет серед них й громадськості і вже у 2005 році очолив цейзаклад. Петро Васильович Чорба завжди вирізнявся з-поміж інших вмінням податинавчальний матеріал на мові учня. А, як полюбляють казати, для ліричноговідступу міг вчасно додати дрібку іскрометного гумору. Якоюсь мірою в уявіучнів вимальовувався певний асоціативний ряд, і тема з історіїзапам’ятовувалася якнайкраще. Нещодавно наші шляхи з ним вкотре перетнулися.Поспілкувалися про реформи в освіті, теперішні будні та плани на майбутнєшколи… 

– Як воно бути керівникомнавчального закладу?
– Чесно кажучи, справа зовсім не в посаді, а в ставленні людини до роботи.Керівник просто зобов’язаний бути відповідальним. У протилежному випадку якмінімум у колективі його, м’яко кажучи, не зрозуміють. Бездіяльності йому точноніхто не пробачить. Крім методичного, мусить розумітися й на всіх іншихнапрямках діяльності школи. Отже, бути керівником і важко, і цікаво водночас.Та коли здобуваєш у роботі певні успіхи, то якось з легкістю забуваєш пропотрачені сили заради досягнення мети.


– Чи важко поєднуватипедагогічну та директорську діяльність?
– Відомо, що професії директора немає взагалі. Вищі навчальні заклади невипускають керівника школи. Ні в кого з них нема якогось подібного запису вдипломі. Директор – це насамперед вчитель, який є формальним, але має стати щей неформальним лідером. Вважаю, що ці два напрямки діяльності тісно й органічнопереплітаються. Тому у своїй роботі не відокремлюю один від іншого.

– А від кого все-такизалежить якісна освіта у школі?
– Нині рейтинг шкіл складається лише на основі ЗНО. Якщо задуматись, то тут, яккажуть, дві сторони медалі. З одного боку, тільки цей один показник не можехарактеризувати роботу навчального закладу загалом. З іншого боку, при такомупідході всі школи знаходяться в однакових умовах.
Якісна освіта у школі може надаватися лише при умові плідної співпраці трьохучасників навчального процесу: учнів, їх батьків та учителів. Помилково вважатипріоритетним когось одного з цієї трійці. Не можна уявити якісну освіту, якщо ушколі викладає невмотивований і нетворчий учитель. Не буде вона якісною і тоді,коли у сім’ї не аналізуватимуть успіхи і проблеми дитини в навчальному закладі,батьки не спілкуватимуться з учителями. Не вдасться досягнути поставленої метидоти, поки учень не усвідомить, що якісна освіта – це фундамент достойногожиття, горизонт, до якого потрібно постійно наближатися. Переконаний, щореформи в освіті покликані утвердити принцип: «Хороший учень дорівнює успішнійлюдині в житті». Так мусить бути, і це по-європейськи.

– А чи вдається в умовахекономічної кризи зберегти педагогічні кадри?
– Гадаю, кадровий потенціал – важлива складова успіху школи. Приємновідзначити, що у нашому навчальному закладі працюють вчителі, які досягливисокого рівня педагогічної майстерності. Насамперед це: заслужений вчительУкраїни та відмінник освіти. Маємо вісім педагогів зі званням «Старшийвчитель». Звичайно, важливим фактором у збереженні кадрового потенціалу єматеріальне і моральне стимулювання вчителя. Та якщо бути відвертим, то дужебагато тримається на любові педагога до роботи, його ентузіазмі, а також йвідповідальності. Вірю, що процеси, пов'язані з пошуком фахівцями кращої доліза кордоном, які спостерігаються в Україні й області, не торкнуться нашоїшколи. Докладатиму максимум зусиль для того, щоб заохочувати колег виконуватисвою роботу сумлінно.

– Якого вчителя, на вашудумку, можна вважати ефективним?
– На цю тему можна довго і багато говорити. Але якщо коротко, то це той, якийдосягає результатів, котрого люблять діти, поважають батьки і цінують колеги.

– Нинішня зарплата педагогастимулює його до самовдосконалення?
– До прикладу, цьогоріч вперше для вчителів початкових класів розпочаласясертифікація. Вона є добровільною. Ті колеги, які її успішно пройдуть, упродовжнаступних трьох років матимуть двадцятивідсоткову надбавку до зарплати. Післязакінчення згаданого терміну процедура повторюється. Як розуміємо, у такийспосіб Міністерство освіти України хоче стимулювати кращих педагогічнихпрацівників до роботи. Отже, повинна діяти модель: «Чим більша фаховамайстерність учителя, тим вища оплата за його урок з боку держави». Сподіваюся,що в подальшому такий підхід торкнеться й інших педагогів.

– Як у вашому закладіреалізовується концепція «Нова українська школа»?
– Реалізовувати цю концепцію взялися з підготовки вчителів. Всі вони пройшлиочну курсову перепідготовку та дистанційно через інтернет на освітній платформі«ЕdЕrа». Отримали міцні знання та відповідний сертифікат. Вперше за рокинезалежності держава відповідально поставилася й до матеріально-технічногозабезпечення класу. Закуплено нові меблі: шафи, стільці, парти, а такожноутбук, проектор, ламінатор, дидактичні матеріали. Питання вчителів першихкласів постійно тримають на контролі та надають їм методичну допомогуспеціалісти відділу освіти РДА під керівництвом Є.М. Яцканич, а такожадміністрація школи.
Щиро сподіваюся, що новий підхід і комплексна підготовка до нього дадутьефективний результат. Кожному учневі у школі буде комфортно, і з допомогою вчителявін не лише здобуватиме міцні знання, а й всебічно розвиватиметься.

– До речі, нині багатоговорять про виявлення та розвиток різних талантів у дітей. Які заходи Випроводите з цією метою?
– Насамперед учитель на уроці виявляє здібних учнів з того чи іншого предмету.Щорічно організовуються відповідні олімпіади. Стало доброю традицією, що нашіучні беруть участь як у шкільних, районних, так й в обласних етапах.

– Іноді доводиться чути, щовчителі не особливо викладаються на уроці, заохочуючи таким чином учнів ходитидо них на платні уроки. Що скажете з цього приводу?
– Можу з упевненістю зазначити, що у нашому закладі такого немає. Жоднихподібних скарг з боку батьків не надходило. Згаданих вами вчителів швидше можнавважати комерсантами. А такі речі у школі є неприпустимими. На мою думку,вчитель повинен викладатись на всі сто відсотків і повноцінно реалізовуватишкільну програму. А якщо дитина бажає поглиблено вивчати той чи інший предмет,то це вже зовсім інша справа.

– Знаю, що у вас єспеціальні класи для ромів. Розкажіть, будь ласка, про цей напрямок роботи.
– Роми – це учні, які потребують більше уваги. Кожен з нас є особливимпо-своєму, а ці діти – тим паче. З одного боку, вони мають поганий прикладбатьків і не дуже комфортні умови навчання вдома. З іншого боку, це – дуже щирідіти, які прекрасно танцюють, співають, зрештою, радіють життю. Вони є частиноюнашої шкільної родини. Не може не радувати процес соціалізації учнів-ромів. Зкожним роком їх батьки все більше налагоджують своє життя. В окремих з нихз’явилися коні, автомобілі, жевріє розуміння, що освіта – обов’язковий елементдля розвитку дитини.

– Дуже часто доросліполюбляють з приємністю згадувати, як то було цікаво, коли вони ходили дошколи. А який сьогоднішній учень?
– Видатний науковець і педагог Костянтин Дмитрович Ушинський казав, що учень –це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел, який треба запалити. Цетвердження якоюсь мірою можна вважати золотим. Мушу визнати, що нинішній ученьє досить різним навіть у межах однієї школи, але це не означає, що поганим.Можливо, він став більш вимогливим. До прикладу, коли підеш на урок водинадцятий клас, то вчиш їх, виходячи з того, що вони ще звикли до якоїсьсистемності, шанують певні традиції у навчанні, у них ще трохи відчувається духпевного консерватизму. А вже у першому класі такий підхід навряд чи підійде ібуде доречним. І тут навіть справа не у віковій різниці, а у сприйнятті дітьминавчального процесу, самого вчителя, запропонованих ним методів роботи. Звідсивипливає, що вчитель мусить постійно над собою працювати і змінюватися. Інакшевже завтра він не буде затребуваним, і йому доведеться піти зі школи. І нетому, що це буде чиєюсь забаганкою, а просто такі умови диктує саме життя.

– Які би ви виокремилинайбільш болючі проблеми, з якими стикається ваш заклад?
– Слід виокремити два напрямки діяльності: педагогічне та матеріально-технічнезабезпечення. Відштовхуючись від цього, відзначу, що школа потребує актовогозалу. Щоб іти у ногу з часом, нам потрібен WI-FI. Одна з мрій – лінгафоннийкабінет для занять з іноземних мов. Є над чим попрацювати щодо благоустроюшколи. Стикаємося з певними труднощами у харчуванні учнів тощо.

– То що плануєте намайбутнє?
– Відомий політик вважав, що людина є молодою доти, поки список планів у неїбільший за перелік виконаних робіт. Певно, щось у цьому є. Планую й надаліпрацювати над покращенням благоустрою школи, роботи педагогічного колективу,активізацією батьківського загалу. Сподіваюся, що спільними зусиллями досягнемобажаних результатів. Впевнений, що наші випускники стануть професійнимилікарями, тямущими вчителями, здібними журналістами, успішними політиками,шанованими священиками, а найголовніше – хорошими людьми.
Переконаний, що вони обов’язково приведуть до нашого закладу і своїх дітей.

ІванКОПОЛОВЕЦЬ

 


Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News