• 20:20
  • субота , 16-лютого-2019

Історія одного життя: Іршавчанин, який поїхав працювати будівельником у США і став програмістом в Apple

  • 02.02.2019
  • Перегляди 1942
  • Коментарі 10

Хлопець із Закарпаття страждав на клінічну депресію, кинув навчання в празькому університеті та поїхав на заробітки у США. Розповів виданню bzh.life, як змінив своє життя, переміг хворобу і як влаштувався в Apple без вищої освіти.


Богданові Половку 26 років, і він — програміст. Хлопець народився в закарпатському місті Іршава, закінчив київський військовий ліцей імені Івана Богуна, кинув університет в Чехії і переїхав у Нью-Йорк. Там він робив ремонти в офісах і квартирах на Манхеттені, а потім став програмістом і влаштувався в Apple. Богдан прожив у США більше п’яти років і повернувся в Київ. Тепер він мешкає на Подолі та працює інженером-програмістом в американському стартапі BetterPT.


ЧОМУ КИНУВ НАВЧАННЯ

Я народився в Іршаві — це маленьке містечко на 10 тисяч людей, звідки ніхто нікуди не виривається. Місцеві називають це місце “яма”, тому що з нього непросто вилізти. Уже в 16 років я зрозумів, що не можу там знаходитись. Я вступив до київського військового ліцею ім. Івана Богуна, бо мій батько тоді працював у СБУ. Але я швидко зрозумів, що військова справа — це не моє.


У військовому ліцеї я усвідомив, що життя непросте і треба битися за місце під сонцем.


Мені хотілося пожити в інших країнах. У 2012 році я вивчив чеську мову і вступив до празького університету на економіста. Спочатку родина допомогала мені з грошима, але з часом у них почалися проблеми, тому я пішов працювати офіціантом у готельному ресторані в Празі. Навчання швидко набридло, бо мене зовсім не перло на факультеті управління бізнесом.


Згодом у мене почалась клінічна депресія, але не було грошей на лікування. Я не міг встати з ліжка два тижні.


Я кинув університет і повернувся в Україну. Депресія продовжувалася, і я почав шукати вихід — читав книжки і статті про те, як її лікувати. Я почав багато бігати і це допомогло. Згодом я звик до депресії і навчився її контролювати. Проте я провчився два роки у Празі, повернувся до Закарпаття і не знав, що робити.



ЯК ПЕРЕЇХАВ У США

Незадовго до повернення в Іршаву у мене помер дідусь. Він був, як то кажуть, на всі руки майстер: ремонтував, будував і власне вино виробляв. Ще з дитинства пам’ятаю, як він будував будинки. Я не знав, що робити, тому вирішив піти фігачити руками, як дідусь.


Я не встиг поспілкуватися з ним в дорослому віці та вирішив спробувати зрозуміти його через працю своїми руками.


Я подзвонив хрещеному в Нью-Йорк і попросив допомогти мені з роботою. Він переїхав у США ще в 1990-х, працював будівельником, отримав громадянство та заснував власну будівельну компанію. Хрещений надіслав мені запрошення, я отримав візу, зібрав речі та полетів.


Спочатку я працював на будмайданчиках, підмітав сміття і зачищав площу. Потім долучився до будівельної бригади. Ми будували будинки у прибрежній зоні Нью-Йорка. Я все ще не знав, що мені робити по життю, тому тупо заробляв гроші.





ЖИТТЯ В НЬЮ-ЙОРКУ


Я не був зачарований цим містом. Звісно, цей монументалізм та імперіалізм на Мангеттені вражає, але це лише на декілька разів, потім швидко звикаєш. Спочатку мені було важко розуміти сленг. Я думав, що знаю англійську, але довелося ще вчитися.


Нью-йоркці дуже прямолінійні люди, їм на все начхати. Якщо їм щось не подобається — вони тобі це скажуть одразу. На роботі більше толерантності, на вулиці менше. Люди голосно матюкаються, можуть за щось перепросити і водночас штовхнути плечем.


Брайтон — це як законсервований радянській союз. До речі, там багато людей з Одеси. Чувак, в якого я орендував квартиру, був одеським євреєм.


Першій рік у мене взагалі не було часу кайфувати — я працював, спав, і все. Я швидко знайшов квартиру, зняв однушку за 700 баксів на Брайтоні біля океану.


Потім я деякий час кайфував від океану, багато грав у пляжний волейбол і купався кожного вечора після роботи. З часом почав кайфувати від музеїв. Особливо полюбив The Metropolitan Museum of Art i MoMA, я міг стирчати там цілими днями.





ЯК ПОТРАПИВ У APPLE


Я працював на будівництвах, але відчував у собі якусь нереалізовану потребу. Я зрозумів, як працював мій дід. Але що далі? Знову почав шукати себе і зайнявся самоосвітою на Coursera. Вечорами вивчав психологію та програмування.


Я завжди хотів займатися програмуванням, але моя мама це не сприймала. Вона називала це фігнею.


Я пригадав, що в дитинстві налагоджував на Закарпатті сервери для гри в Counter Strike, а коли навчався в ліцеї — займав високі місця на олімпіадах з інформатики та прописував сайти в HTML. Я вирішив зануритись у вивчення IT.


Паралельно в Києві стався Майдан, який мене дуже зачепив. Я хотів щось робити, тому почав перераховувати гроші активістам, а потім вже і військовим. Так я став волонтером.


Я не знав куди діти зароблені гроші, бо родині я вже допомагав, а витрачати не вмів. Тому я відправляв тисячі доларів нашим військовим.


Потім я познайомився з людьми, які заснували волонтерську організацію Razom for Ukraine. Я став частиною їхньої команди, весь вільний час приділяв роботі для України. У мене нарешті з’явилися однодумці. А серед цих людей були айтішники.


Якось я їхав з подругою в таксі й вона запропонувала мені стати програмістом. Згодом вона трохи повчила мене PHP [мова програмування – ред.], та це було занадто легко. Я попросив свого друга, який працював у Google, повчити мене JavaScript. Він почав давати мені завдання, перевіряв та виправляв. Паралельно я вчив програмування на різних ресурсах.


В перервах між ремонтами, я сідав і вирішував якісь алгоритми на папері. Або їхав у метро і вигадував якусь програму, а ввечері писав код.


За півроку я вивчив всі ази створення алгоритмів і почав шукати роботу на посаду Junior Frontend Developer. Я розмістив резюме на деяких сайтах і пішов на співбесіди. Якось задзвонив телефон. Дівчина запропонувала співбесіду, але не називала компанію. Пообіцяла розкрити назву на третьому рівні співбесіди.


Перший рівень співбесіди — інтерв’ю по телефону, де дізнаються хто ти і звідки. Другий рівень — відеочат, де на словах моделюють якісь ситуації і питають, як їх вирішувати. Потім дають тестове завдання. Мені треба було побудувати алгоритмічну модель, яка мала б структурувати великий масив даних.


Я це зробив і мені сказали: “Вітаємо, ви пройшли третій рівень співбесіди, ласкаво просимо до Apple”


Я отримав посаду Data Analyst у підрозділі Apple Maps. Проте довелося переїхати у Техас і жити в невеликому місті Остин. У нас був величезний кампус на декілька тисяч людей. І ще був реально крутий фудкорт, в якому нас годували 30 ресторанів. І хоча я був без вищої освіти, їх зацікавив мій чеський бекграунд. Я почав інтегрувати Apple Maps у транспортну систему Чехії.


Перші два місяці мені було цікаво в Техасі, але потім стало сумно і почалася якась стагнація. Я постійно мотався на вихідні у Нью-Йорк. Моя робота стала механічною, і я не бачив ніякого розвитку.


Ми покращили Apple Maps і покрили транспортну систему Чехії, я пропрацював 6 місяців і звільнився. Керівництво було в шоці, бо зазвичай в Apple люди набагато довше працюють, це вважається роботою мрії. А мені захотілося стати backend-девелопером.


Я повернувся у Нью-Йорк і пройшов курс у Fullstack Academy — це одна з найкращих у світі шкіл для айтішників.


Навчання коштувало 17 тисяч доларів, але з грошима допоміг мій друг. Він американський нейрохірург, а іноді приїздить до України і вчить наших хірургів робити операції.


Одразу після академії, всіх учнів розбирають різні компанії та стартапи. Я пішов у медичний стартап BetterPT і таки став backend-девелопером. Це сервіс, який допомагає з’єднувати клініки з пацієнтами.





ЧОМУ ПОВЕРНУВСЯ В КИЇВ

Я захотів повернутися в Україну, через Трампа і нову міграційну політику. У мене закінчувався дозвіл на роботу, а я не хотів укладати фіктивний шлюб чи робити щось таке заради громадянства. Плюс я спокійно міг працювати дистанційно. Мені навіть делегували відкрити офіс у Києві, чим я вже скоро почну займатись. Взагалі я дуже скучив за Україною. Я повернувся в липні 2018 року. Спочатку Закарпаття, потім Львів, і зрештою Київ.


Я дуже хотів побачити Україну після Майдану і відчути, як вона змінилася.


Я зняв квартиру на Подолі біля кінотеатру “Жовтень” у своєї американської подруги Катерини Рубан. Працюю з дому, київські коворкінги мені не сподобалися. Люблю гуляти Києвом, але на вулицях брудно, багато пилюки та іноді важко дихати. В Нью-Йорку повітря набагато чистіше.


Проте у Києві є спілкування і легко заводити нові знайомства, в цьому плані тут краще. А ось американці — індивідуалісти і важко йдуть на контакт. Вони не готові швидко ділитися своїм життям. Правда, іноді українцям не вистачає американського прагматизму і критичного мислення.


Взагалі Нью-Йорк — це історія про адаптацію або смерть.


Там неймовірна конкуренція, тому якщо ти зміг добитися чогось в Нью-Йорку — ти можеш все. Але головне — не забувати залишатися людиною, і вірити в себе та інших. Зараз я задумуюсь про те, щоб знову змінити своє життя і можливо зайнятися архітектурою. Думаю з часом повернутися в США, бо там краща освіта.


Мені кайфово у Києві. Це прекрасне місто, яке восени схоже на Париж, особливо якщо гуляти і включати французьку музику. Взагалі кайфую від того, що зараз відбувається в Україні: культура, театр, кіно, музика, література. А київська електронна сцена вже на такому рівні, що до нас приїздять люди з усього світу.



Текст: Денис Маракін | Фото: Юлій Кудланик



Коментарі (10)
іван
11.02.2019 21:22:48  |  IP: 194.60.77.***
не знаю кому Іршава яма....но мені дуже любиться туй жити .Туй моя сімя,мої близькі і друзі.Я дякую Господу Богу що родився і живу в Іршаві.А хто не любить свою отчизну то не буде мати ніякої.Дай Боже Іршаві процвітати в мирі , а іршавчанам здоровя.И де уби вни не були на заробітках уби все знали що їм є куди вернутися і туй їх чекавуть.
...
11.02.2019 08:10:40  |  IP: 172.58.228.***
Бiда коло Apple даже не стояла ! Просто най по англiйськи шось скаже! З США привiт! Ковдош сере ******* йому висить
иршава
09.02.2019 09:53:58  |  IP: 178.92.8.***
якби так було, як ти богдан свою историю розповив, ти б краще близьким родичам своим допомиг. думаю догадуешся кому. а америку ти и не бачив, а пидликуватися не пошкодить
Nataliia
06.02.2019 16:27:32  |  IP: 172.56.3.***
А теперь Ти будешь архитектором. Повний пипец.
Nataliia
06.02.2019 16:25:42  |  IP: 172.56.3.***
Для чего брехати ? Який интерес?
Nataliia
06.02.2019 16:17:14  |  IP: 172.56.3.***
Богдан для чого и для кого Ти обманюш,? Якщо Иршава яма та з Ями витяни свою маму и сестру. А липше Ти напиши Як то Ти попав у такую велика компанию по венгерскому Або по честкому паспорти.точно не знаю. А брехати
не буду Як декотри. А теперь якщо по честному тоби США не бачити Як своих ух. Не для того сидив полками и чекав документ. А теперь не получилось получили документ и один вихид вернуться у Киив бо Иршава яма.
Тетяна
03.02.2019 13:00:04  |  IP: 194.60.77.***
Богдан,ти дуже цікава і неординарна особистість. Можеш багато що зробити для світу,але...є одне ,,але"- не треба братись весь час за нові професії,для досягнення цілі треба йти в одному напрямку. Навіть коли не цікаво чи важко-це змінеться,коли піднімешься на вищу сходинку. В тобі всього так багато,зо це заважає ,,відбутися" твоїй особистості. На жаль,маю такого знайомого,який все диття шукав ,,цікаву роботу", "цікаву професію","цікаву жінку",та все було не те.Тепер йому майже 50 один,без роботи,без житла,без майбутнього...Бажаю успіхів і удачі,а головне,вміти бачити ціль.
Дюсі з Бичкова
03.02.2019 03:31:04  |  IP: 67.85.26.***
Чудно ош з Іршави ніко ся нігда не уриває, а ун золотий урвався)
Чесно кажу я не фанат самопіарних публікацій, але тут десь 15 абзаців починається з літери "Я"
Ти ліпше туй половині Іршави што в Чехах, розкажи як попасти до тої половини людий што в штатах, і тоді думаю йся стаття буде корисна! А не самопіарна)
Юра
02.02.2019 22:17:53  |  IP: 193.34.172.***
Дуже цікава повчальна історія...
Andriy Mykyta
02.02.2019 21:54:55  |  IP: 74.101.99.***
Непогана історія життя. Молоднць Богдан.

P.S. Стаття непогана але слова «кайфував» «чувак» і любий подібний жаргон я б забрав.

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News