• 11:51
  • п'ятниця , 18-серпня-2017

Іршавчанка Іванна Багова, переможниця Hlas Ceskoslovenska, розповіла про дитинство та кар'єру

  • 26.07.2017
  • Перегляди 2939
  • Коментарі 2

Українці надзвичайно талановиті та працьовиті люди. Якщо щось задумали – то неодмінно досягнуть мети. Приємно, що досягнувши успіху закордоном не забувають про свою батьківщину та рідних які живуть в Україні. 

Іршавчанка з солов’їним солодким голосом – Іванка Багова (Бідзіля) завоювала серця європейців своїм співом на шоу Hlas Ceskoslovenska (Голос Чехословаччини). Тоді всі четверо суддів без вагань відразу повернулись до неї. Її голос заворожує. Нещодавно вона дала інтерв'ю одному з словацьких глянців, ми пропонуємо вам його переклад.

Довідка: Іванна Багова (Бідзіля) родом із Закарпаття, м.Іршава (Україна). Навчалась у Іршавській ЗОШ №2. З дитинства любить співати. Після переїзду до Словаччини закінчила консерваторію в м. Топольчани. У 2009 році брала участь у конкурсі SuperStar, три роки потому, в іншому шоу талантів Hlas Ceskoslovenska (Голос Чехословаччини),де здобула перемогу. В даний час навчається в університеті . Виступає з групою Maduar та тріо La Gioia.

Від народження до закінчення початкової школи ви жили в Україні, де вас виховувала бабуся та дідусь . Чому? 

Дитинство я провела в місті Іршава в Закарпатській області. Оскільки можливостей знайти нормальну роботу не було, мама залишила мене під опікою  бабусі, а сама поїхала на роботу за кордоном. Мій біологічний батько ніколи не дбав про мене та не признавав, та й правду кажучи яка він людина не знаю.

Яким було ваше дитинство?

Чудове! Моя бабуся, дідусь і прабабуся, якій в даний час 92 роки, дбали про мене. Мені нічого не бракувало ... бракувало тільки мами. Мені було дуже сумно без неї. Через велику відстань вона не могла часто дозволити приїжджати. Але ми спілкувались, та дуже рідко.



Бабуся виявила твій талант до співу?

Так, саме бабуся. Вона бачила як я співала під музику, що чула по радіо, як підспівувала, а потім виступала перед друзями та родиною. У п’ять років отримала на день народження в подарунок мікрофон. Пам’ятаю, що це був червоний пластиковий мікрофон, і це було кохання з першого погляду. Побоюючись, що його можуть взяти, я навіть спала з ним, адже мені так подобалось тримати його в руці та співати.

Ви вже тоді вирішили бути співачкою?

Так. Я відчувала, що це те саме, чим я хочу займатись в житті.

В Україні ви відвідували музичну школу?

В шість років я пішла до школи, паралельно відвідувала різні гуртки. Вчилась гри на піаніно, відвідувала хореографію, навіть шаховий гурток, але найбільше любила співи.

Чи «використовували» тебе  у різноманітних концертах та шкільних виставах?

Звичайно, я  з дитинства співала на шкільних і міських заходах. Я не сприймала це як використовування, мені подобалось виступати. В кінцевому рахунку, це мало велике значення для мене, тому що це досвід, який в результаті допоміг менше нервувати на сцені перед аудиторією.

У вас є цікавий досвід цього періоду?

Бабуся завжди намагалася одягти мене відповідно до виступу. На одному з них мені навіть придбали шиньйон, який тоді був модним в нашій країні. У день виступу був дуже сильний вітер і зніс його з голови . Я почала наздоганяти шиньйон по місту, адже не могла собі уявити як то повернутись додому без нього.

Після закінчення початкової школи у вашому житті відбулися чималі зміни.

Так. Моя мама якраз переїхала на роботу в Топольчани (Словаччина).  У Топольчанах я почала відвідувати консерваторію і після шести років навчання я з успіхом її закінчила.

Ви були щасливі, що переїхали до Словаччини?

Неймовірно. Зрештою, я, нарешті, після багатьох років могла бути з матір'ю! Хоча з бабусею і дідусем мені теж  було дуже добре.

Коли в Топольчанах ви почали відвідувати консерваторію, ви говорили словацькою?

Взагалі не розмовляла. Я не знала ані слова, спочатку мені було досить складно. Багато речей тоді доводилось пояснювали руками-ногами. Тоді траплялось  чимало гумористичних ситуацій, особливо в перші дні. Наприклад, моя мама сказала, що, коли я прийду в клас то повинна привітатися «Агой» (привіт). Я тоді подумала, що це якесь універсальне словацьке слово, яким я можу відповідати на всі питання. Тому, коли хтось запитав мене, як ти? Я відповідала «Агой» , на питання, що я роблю після школи, я знову віталась. Але я була досить наполеглива, постійно вчилась та слухала, і вже через два місяці я могла спілкуватись словацькою.

А написання? Ми використовуємо латинський алфавіт, а не український.

В школі в Україні я вчила англійську, то латинський алфавіт не був для мене новинкою, але деякі букви, як до прикладу c, s були для мене новими. Коли писала то довго обдумовувала де що використовувати. Вчителі диктували диктанти досить швидко, а я не встигала. Тоді доводилось позичати зошити від однокласників та брати уроки додому. Звичайно, було й багато комічних ситуацій в школі, тому однокласники часто сміялись з моєї поведінки та того як я вчусь, та за це вони дуже любили мене, і казали що зі мною ніколи не буває сумно.

Можете навести приклад такої ситуаці?

Під час іспитів я довго розмірковувала над тим, аби все сформулювати граматично правильно, але вчитель спішив.  Я була знервована та  сказала йому: «Пане учитель, започекайте, я не знаю, так швидко кохати речення.» Всі засміялися, але я не зрозуміла, що я сказала кумедного. Я хотіла, вибачитись і пояснити, що не вмію формувати повноцінно речення, натомість сказала: «Ну, вибачте, у мене малий словниковий запас.»  Учні знову розсміялись. 



Прізвище Багова - не українське.

Моє перше ім’я - Іванна Бідзіля. Новий чоловік моєї мами прийняв мене та дав своє прізвище – Багова.

У 2009 році ви взяли участь у шоу SuperStar , але програли.

Хоч я тут і не перемогла, але отримала стимул. У ситуації коли я відчуваю, що мені вставляють палки в колеса, намагаюсь не зважати. Так, до цілі йти важко, але якщо я роблю щось, то намагаюсь кожного разу покращувати результат, працювати над собою і йти до успіху. Згодом брала участь в невеликих регіональних вокальних конкурсах, таких як Tri ruze Banoviec (Три троянди ) , Zlata crievicka (Золотий черевичок) , Zlaty gastan (золотий каштан ). На конкурсі  Zlata crievicka  я виборола друге місце, а на решті конкурсів вже тільки вигравала, тоді й прийшло відчуття готовності до участі у голосі. У 2012 році я без вагань взяла участь у шоу Hlas Ceskoslovenska  (Голос Чехословаччини).

На шоу журі вибирає наосліп.

Мені дуже сподобалося, що я могла представити свій голос, а не свій зовнішній вигляд.



Недивлячись на чималу конкуренцію ви виграли

Мені неймовірно пощастило. У фіналі я співала пісню від співачки  Whitney Houston «I will always love you». Саме ця пісня допомогла мені розпочати свою співочу кар'єру. За контрактом компанія Universal Music випустила CD  зназвою Ohen v dusi, таокж я брала участь в якості гостя на концертах Мichala Davida (Михайло Давид),котрий написав для мене пісню «Par minut». Для мене це була велика школа, адже він справжній професіонал, майстер-музикант, та легенда, як у нас наприклад Алла Пугачова. Випустила пісню котру сама й написала  «Vrat sa spat» .




Завдяки Голосу Чехословаччини  ви почали  співпрацю з групою Maduar.

Спочатку це повинно було бути тимчасовою  співпрацею. У них чималий досвід виступів на сцені, я повинна була виступати з ними тимчасово, в якості музичного гостя на їх концертах. Але я співаю з ними до сьогодні. Ми навіть записали спільну пісню «Can you feel it»,тепер наша пісня номер один в хіт-параді Чешського радіо Kiss.



Ви виступаєте з не менш успішним тріо La Gioia у якості музичного гостя на різноманітних програмах. На одному з них Мілан ЛАСИЦА народний письменник, сказав вам, що ви схожі на Яну Коціанову.

Для мене це честь, що мене порівняли з  легендою чехословацького шоу-бізнесу.

La Gioia представляє особливий стиль, який поєднує в собі поп-музику і оперний спів. Maduar використовує інший жанр музики. Вас це влаштовує?

Мені дуже подобається. У той час як на концертах  з Maduar я розважаюсь танцювальною музикою, а насолоду отримую співанням піснів-шансонів з тріо La Gioia . 

Як на вас вплинула Словаччина після приїзду з України?

Словачинна після приїзду дивувала мене щоденно. Кожного дня я відкривала для себе щось нове, чого у Іршаві я не бачила. Наприклад, найперший день, коли я їхала в Словаччину, ми зупинилися на заправній станції. Я здивувалась, що на заправній станції є магазин, туалети, бо в Україні їх ще тоді не було. Або дорога. Якщо хто-небудь скаргуватиметься на дороги в Словаччині, я скажу поїдьте в Україну, і там ви побачите, по яких розбитих дорогах там їздять машини.

Чи замислювались ви про повернення на батьківщину?

Я думаю про близьких в Україні, я з ними постійно спілкуюсь. Проте, Словаччина стала моїм новим домом. Я нарешті разом з мамою , маю роботу яка мені приносить велике задоволення, навчаюсь, вже закінчую другий ступень університету зі званням магістер. Я тут щаслива.



Євгенія Шутка, для

Irshava-News.com

Коментарі (2)
Аня
27.07.2017 18:21:15  |  IP: 194.60.77.***
Іваночко, молодець. Що красуня, а що вокал - сильний, закарпатці тобою пишаються. З такої простої неспівучої сім*ї, стала артисткою. Цілуємо тебе.
фанат
27.07.2017 05:15:37  |  IP: 89.176.225.***
Шо ся любите похизувати чужим досягненням....бо там є слово Іршавчанка. а в иршавісте її талант не виділи? Лем коли інші держави підтримали...

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News