• 3:39 AM
  • понеділок , 20-січня-2020

«Борються не за право розмовляти у побуті російською, а за право не вчити української...»

  • 9/14/2016
  • Перегляди 868
  • Коментарі 1

Нині про мову говорять скрізь і всі.


Річ у тім, що обговорювати справді є що. Адже віце-прем’єр-міністр з питань культури В’ячеслав Кириленко виступив із ініціативою про введення квот для україномовного мистецького продукту в українському інформаційному просторі.А це викликало шалене невдоволення серед частини носіїв чужої нам російської культури, які тимчасово проживають в Україні.Блискавично розлетілася інформація, що «55 українських виконавців та музичних гуртів не підтримали та засудили ініціативу В’ячеслава Кириленка»,що стосується проекту змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення» (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах) № 3822 від 27.01.2016 року».

                  Про це повідомила прес-служба Незалежної асоціації радіомовників.


Якщо подивитися список підписантів, то можна зробити висновок, що значна частина з них співає виключно «русскім язиком» (яким спілкується і в побуті) і у разі ухвалення поправки до закону ризикує «недоспіватися» до слухача. Тобто залишиться поза мистецьким чи шоу-процесом (бізнесом). Звичайно, їм би цього не хотілося.І ми мусимо це розуміти. Розуміти, але не йти на повідку у тих, хто є носієм ментальності агресора, хто паразитує на біді народу, століттями позбавленого права на національну ідентифікацію. У контексті сказаного цілком доречно буде процитувати Сашка Лірника:«Російськомовні українці борються не за право розмовляти у побуті російською мовою, а за право не вчити української - — державної мови України». Тобто вони хочуть звільнитися від єдиної ознаки приналежності до нації, позбутися мови батьків, яка, завдяки роботі російської пропаганди і нашої безхребетності, стала для них тягарем.


«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», — стверджує Ліна Костенко.


Отож торкнемося питання: хто відбирає мову моєї нації? Про це казано-переказано мільйони разів. Але треба сказати ще у мільярд разів більше. Тому мій голос у цьому хорі не буде зайвим. Серед сотень заборон української мови та культури за кілька останніх століть хочеться зупинитися тільки на кількох пунктах. У 1970 році у Радянському Союзі був підписаний наказ про захист дисертацій тільки російською мовою. У 1983 році був підписаний так званий Андроповський указ, яким, зокрема, введено 15-відсоткову надбавку до зарплати вчителям російської мови та літератури. 1984 рік перевів діловодство в музеях на російську мову. А 1989-й законодавчо закріпив російську мову як загальнодержавну.


повна версія інтервю


Коментарі (1)
Олександр
9/21/2016 10:19:15 PM  |  IP: 95.134.230.***
Слова-коди. Українське "виховання" - від слова ховати від небезпеки, російське "воспитание" - турбота про "питание", аби нагодувати. Теж видно акценти...

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News