• 02:06
  • субота , 22-вересня-2018

Сергій Голубокий: «Добрим майстром може стати людина, яка є хорошим скрипалем»

  • 10.09.2014
  • Перегляди 1000
  • Коментарі 0

Сергій Голубокий – заслужений майстер народної творчості України. Він створив 329 інструментів, з яких 22 віолончелі. На скрипках пана Сергія грають у Франції, Америці, Німеччині, Іспанії, Угорщині, Росії, Люксембурзі. А також на інструментах, виготовлених ним, грають у Київській консерваторії, камерному оркестрі столичної, струнному оркестрі Закарпатської філармоній та в багатьох інших закладах і колективах України, зокрема в Іршавській школі мистецтв.

Сергій Григорович народився у Хмельницькій області. У 1989 році переїхав на Закарпаття, і тепер ми можемо похвалитися, що маємо за земляка скрипкового майстра, члена Асоціації майстрів-художників смичкових інструментів. Проживає Сергій Григорович у с. Заріччя і не вирощує капусту. 

— Де ви навчалися цьому нелегкому ремеслу, і хто був вашим першим вчителем?

— Перший інструмент був виготовлений в 1992 році під час навчання в Київській консерваторії. У ті часи, в середовищі майстрів існував так званий принцип засекречування. І сподіватись на якусь допомогу не доводилось. Тому перший альт був виготовлений, виключно спираючись на знання, отримані з книжок. Так як перший інструмент без досвідченого вчителя зробити неможливо, то він був недосконалий. Я його спалив. Це був момент «очищення». А потім було знайомство з хорошим майстром, експертом Міністерства культури Олексієм Степановичем Пехеньком. Більш глибокий рівень пізнання професії отримав у Кракові у знаменитого польського майстра Яна Павліковського, в якого навчався два роки.

— Яку деревину Ви обираєте для своїх скрипок? І які етапи проходить ця деревина перш ніж стати музичним інструментом?

— Традицію використання деревини встановив Антоніо Страдіварі (1644 – 1737). Верхня дека – ялина, голівка – обичайки, нижня дека – клен-явір. Для того, щоб деревина мала високі акустичні якості, її треба заготовити в перший місяць зими і відразу розпиляти на малі куски. А потім сушити мінімум 5 років. Для ґрунтів і лаків використовуються натуральні смоли екзотичних дерев. Щоб пом’якшити лак і грунт, можна добавити ефірне масло. Рецепти в кожного майстра свої.

— У 2000 році Ви видали енциклопедію «Скрипкові майстри України». Чи продовжуєте роботу над вдосконаленням своєї книги?

— Ні, не продовжую. Мене не підтримала Асоціація, і я її створив, не дякуючи підтримці, а всупереч. У світі все розподілено. В Асоціації теж була людина, яка займалася інформаційним простором. Коли дізналася, що я щось роблю, то дуже ревносно поставилася і однозначно негативно. Були професійні ревнощі. Потім відповідно була критика. Ні на критику, ні на похвалу не треба звертати увагу, а треба робити свою справу, бо ні в тому, ні в іншому об’єктивності нема.

— Як ви ставитеся до того, що Ваші сини навряд чи продовжать вашу справу?

— У мене нема диктаторських рис характеру. Я даю можливість синам вирішувати свою долю самим. Звичайно, я був би щасливий, якби хтось із них продовжив мою справу, але то буде, як Бог дасть. Це дуже складна професія. Добрим майстром може стати людина, яка є хорошим скрипалем. Це як початок професії. Перший етап – музикант. Я не зустрічав людей, які були б поганими музикантами і хорошими майстрами.

— Ми знаємо, що Ви хотіли відкрити школу скрипкових майстрів.

— Вже не хочу. У моєму становищі це мало ймовірно. Не думаю, що відкриття школи скрипкових майстрів може кардинально змінити ситуацію в країні у цій сфері. Школи взагаліто створюються волею не одного майстра. Для цього потрібна спільна воля, а такого не спостерігається.

— Теперішня ситуація в країні якось впливає на Вас і вашу роботу особисто?

— Вона впливає на всіх і на мою роботу теж. Був період, коли взагалі ніби і не було у свідомості людей місця для думок про скрипки. А тепер цей стан шоку проходить. Люди просто адаптувалися до реалій. Є певний позитив, покращення.

— Талановита людина є такою у всьому. Мені відомо, що у вас є сайт, на якому Ви публікуєте і власні вірші. Коли ви почали римувати рядки?

— Я не пам’ятаю. Все починається з дитинства. Мій перший вірш був російською мовою. Надихають емоційні стани, події.

— Які у вас творчі плани і мрії?

— У мене є давня мрія, яку я не можу років 30 реалізувати – перемогти в конкурсі. Я брав участь у кількох. Коли проходив перший конкурс, я був початківцем, а другий був не дуже об’єктивним. Щоб виготовити інструмент для участі в конкурсі, треба працювати багато місяців. А такої можливості нема. У мене багато інструментів на замовлення. Бракує часу для того, щоб відкласти все і займатися лише цим.

Однією з мрій є побачити велику колекцію старовинних інструментів у Празі. Бачити хороший інструмент  – все одно, що для художника побачити хорошу картину.

Також мрію постажуватися в Італії, у Кремоні – місті, де жив Страдіварі.

— Що би ви побажали нашим читачам?

— Щастя, благополуччя, здоров’я, припинення війни в Україні і хорошої музики, а скрипалям – хороших скрипок.

— Бажаю Вам успіхів у досягненні мети. Дякую за розмову.

Розмовляла

 Олександра Кузан,
студентка відділення журналістики УжНУ.

Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News